“Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є?” (біблія, 1кор.3:16)
Потаємна кімната — комора чи льох.
Рідко гості є там, але бачить все Бог.
Господині дбайливі й там лад тримають,
А як чесно — непотріб часом складають.
У кладовці зустрінеш відро зі сміттям,
Що ще вчора потрібно було знищить нам.
Місце те найпізніше ми прибираєм.
Ніхто ж не зайде, — так собі розважаєм.
Друзі вже на порозі, щось не встигаєш,
За хвилинку туди зайве повідправляєш.
І надія жевріє, що бажаний гість,
Не проявить, проникнуть туди, вміння й хист.
Якщо поспіх буває і безлад на мить,
То рука працьовита прибрати спішить.
Й знову чисто, приємно — радіє душа,
І проходить світліше щоденне життя!
Щось подібне й з душею, якщо у ній хлам.
Бог говорить: не знаєш, що тіло мій храм?
Та біда уся в тому, коли ми гріхи
Культивуєм в собі і несем крізь роки.
Тоді ми храм не Божий, якщо вчинки злі.
А коли не Христа, тоді від сатани.
Зрозуміймо: зустрінем погибель свою,
Якщо так і залишимось в власнім гріху...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ЕВАНГЕЛИЕ ОТ ИОАННА стихотворное переложение Владислава Мисюка - Владислав Мисюк Это произведение Вячеслава Семёновича Мисюка «Евангелие от Иоанна, переложенное на стихи» я публикую с разрешения брата Вячеслава – Бориса Семёновича Мисюка. Когда я прочла это произведение, то оно потрясло меня своей искренностью, какой-то трогательной наивностью и бесконечной любовью к Господу. Несколько раз я плакала, перепечатывая его на дискету, и меня не оставляла уверенность, что я делаю что-то очень важное и угодное Богу. «Рукописи не горят», - сказал булгаковский Воланд. Ещё как горят!.. Но не эта. Этой суждена жизнь, во имя Господа Иисуса Христа.
Я не знала Вячеслава при его жизни на земле, мне посчастливилось быть знакомой с его братом – талантливейшим писателем, двадцать пять лет жизни отдавшему морю, и вот что я прочла на брошюрке, подаренной Вячеславом Борису: «Брату Борису от бывшего атеиста. 11/4 - 94г». Кстати, издателем этой книжки является Предводитель Дворянского Собрания Причерноморья князь В. В. Аргутинский-Долгорукий, а напечатана она с благословения митрополита Одесского и Измаильского владыки АГАФАНГЕЛА.
Я испытываю чувство выполненного долга и огромную радость, предлагая это произведение Вам, войдите со мной в эту радость!
Светлана Капинос
