“Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими (Марка 8:38)”.
Ми насправді соромимось Бога.
Не про Нього складаєм пісні.
І від цього у серці тривога..
А спасіння лиш тільки в Христі.
Ми говорим про що заманеться
У дорозі й за пишним столом;
Хто про Бога — сектантом в нас зветься.
Чому правду поплутали з злом?!
Ми про Бога говорим в неділю,
Й, (не дай, Боже), як хтось захворів.
Як же буть на небеснім весіллі,
Якщо тут ще ти небом не жив?
Ми насправді соромимось Бога,
Хоч собі звіт про те не даєм.
Якби ні, то би кожна дорога
Простелялася Словом Святим.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Свидетельство. - Брусловская светлана Однажды, путь мой лежал через пустыню Негев.
В автобусе, как всегда прославляла Господа.И вдруг мне открылась яркая картина, как наяву.
Огромное поле тончайшей шелковистой пшеницы.Над ним мостик, словно сделанный из очень тонких ажурных кружев.
Чуть дальше дома в сиянии золота и серебра.
И вокруг очень много света,похожено на лунный.
Небеса-поняла я душой и неземная радость охватила меня.
Слава Господу!
