Забрела в краї далекі моя доля, моя вдача.
По стежках вузьких, в тумані, десь блукає.
Наче кінь баский, гривастий, рік за роком хутко скаче,
Та до мене моя доля не вертає.
Може з матір*ю та батьком разом вбито й мою долю?
Чи під час війни в дорогах розминулись?
Віддала її другому в дитбудинку злая воля!?
Знаю, що вона донині не вернулась.
Вже на скронях сивиною час покрив моє волосся,
На чолі глибокі зморшки простягнулись.
Ой, немало, мені в світі пережити довелося,
Тільки доля так до мене й не вернулась.
Чим же я перед тобою завинив так, моя доле?
Що живу свій вік, а радості не бачив.
Все життя,солоним потом , поливав чужеє поле,
А безвір*я травить душу, серце плаче.
Ой, як важко, важко люди, жити в світі без надії,
Чи є в світі милосердя? Серце сумнів крає.
Ви так щвидко пролетіли мої роки молодії,
Кличу я: «Вернися доле!» не вертає.
Микола Токар Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 10170 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Видение - Владимир Филиппов (В слове "Видение" - ударение на второй слог). Я, конечно же, не призываю не пользоваться метро, просто это Бог дал такое сравнение. Все претензии к Нему (шутка).
:-)))
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
